Вірш "Єгипетський раб" В. Брюсов
Я жалкий раб царя.
С восхода до заката,
Среди других рабов, свершаю тяжкий труд.
И хлеба кус гнилой — единственная плата
За слезы и за пот, за тысячи минут.
Когда порой душа отчаяньем объята,
Над сгорбленной спиной свистит жестокий кнут,
И каждый новый день товарища иль брата
В могилу обшую крюками волокут.
Я жалкий раб царя, и жребий мой безвестен;
Как утренняя тень, исчезну без следа,
Меня с лица земли века сотрут, как плесень;
Но не исчезнет след упорного труда,
И вечность простоит, близ озера Мерида,
Гробница царская, святая пирамида.
Від часів Давнього царства, яке самі єгиптяни вважали «золотим віком» своєї історії, до нас дійшли найдавніші культові твори: «Тексти пірамід», знайдені у гробницях царів V династії. Центральне місце у цьому зведенні формул заупокійного ритуалу посідає геліо- польська космогонія, що стає у цей час загальнодержавною. «Тексти пірамід» мали на меті забезпечити безсмертя царя і відображають намагання будь-що досягти цього. Одним з елементів заупокійного культу була турбота про збереження імені небіжчика. Разом з ім’ям на погребальних пам’ятках з’являються титули померлого, його посада, перелік пожертв, а згодом—додаються описи найбільш яскравих епізодів з життя. Так сформувались автобіографічні, тобто створені від імені померлого надписи. У них окреслюється своєрідний моральний кодекс вищих прошарків давньоєгипетського суспільства. Найбільш змістовні автобіографії дійшли до нас від часів V-VI династій (26 - 23 ст. до н.е.).